Усе мовчить. Лиш чути десь
тихий плач дівчини.
Той біль, що, мабуть, не мине
Все рве із середини.
Як серцю важко і болить
Коли немає тата.
Як можна все це пережить
І перенести втрату?!
Аж раптом знову горе йде,
Хрещеного немає…
Де справедливість, де
Скажіть, може з вас хто знає?
Тепер одна дівчина йде
По життю із горем,
І біль несе, що не мине,
Мабуть, уже ніколи.
Усе мовчить… Не чути вже
Тихий плач дівчини,
Бо біль ніколи не мине –
Все вирвав зсередини…
