Давній друг

Твій дзвінок –
наче грім серед тиші.
Я одразу тебе впізнала.
Ти сказав, що читав мої вірші.
І додав,
що вродливою стала.
 
Ти давно уже став
поетом -
Білокрилий ангел добра.
Та от тільки твоїм
сюжетом -
Я зворушена не була.
 
Зовсім ти неуважно читав
Крик моєї душі
віршований…
Ти у віршах мене
не впізнав,
Я ж тобою була зачарована…
 

Тепло материнських рук

Тепло материнських рук
Коли засинатиме вечір,
В повітрі повисне тиша,
Тебе я візьму за плечі,
Рідненька, не плач, тихіше.
 
В дитинстві мене сповивала,
Голубила ніжно і щиро,
До школи портфелик збирала,
Молилась, коли захворів я.
 

Вливала в життя мого чашу
Свою материнську любов.
Пробач, що було тобі важко,
Коли проти ночі я йшов.
 
Тебе пригощу терпким чаєм.
До тебе умить пригорнусь.
З тобою ми все подолаємо,
Найкраща із кращих матусь!